Тема. У колi родини

Мета: виховувати почуття любовi, поваги та порозумiння мiж поколіннями батькiв і дiтей, розвивати вміння  висловлювати свої почуття, бути вдячними, слухати батьківське слово i виносити з нього мудрiсть.

Обладнання: макет дерева з крилатими висловами про сім’ю та родину, записи пiсень про родину.

                                    Хiд заняття

                    (Звучить запис пiснi про родину)

Учитель. Веде вузенька стежечка, бiжить,

Через життя в дитинство повертає,

В ту чарівну i незбагненну мить,

Яка на кожного терпляче так чекає.

Ця мить десь недалеко, у ночах,

Що зоряно порiг той укривають,

Вона у маминих i татових очах,

Що кожен день нас в гостi виглядаютъ.

Та дивна мить - дитинство чарiвне,

Воно десь недалеко, зовсiм близько,

Послухай, воно кличе знов тебе,

Щоб разом погойдатися в колисцi.

Та мить в твоїх дитячих iграшках.

У фотокартках у твоїм альбомi,

У перших твоїх зошитах й книжках,

З якими ти навчався в ріднiй школi.

     На початку нашої зустрiчi я хочу звернутися до батькiв: скажiть, що першим спадає на думку, коли ви згадуєте рiдннй дiм, батькiвську оселю?

Читець. Дитинство промайнуло, сплинув час,

У вас уже свої зростають діти.

А як батьки виховували вас,

Аби навчити, як вам гiдно жити?

Вони свою вам мудрiсть вiддали,

Вони любов вам дарували радо.

Навчали, як умiли i могли,

І були щирими ті батькiвськi поради.

Учитель. Дiти, а чи звертаєтеся ви до своїх батькiв за порадами? Якi з порад запам’яталися вам найбiльше?

  Учитель. До чого привчають вас вашi батьки, якi риси виховують? Які методи заохочення та покарання застосовують?

Читець. Дитинство - час нагальних запитань

Яких у кожного із нас завжди багато,

Час набуття всiх необхiдних знань,

Хоча  чогось й не слід би знати.

Це час в життi найперiших вiдкриттiв,

Випробувань, а ще експериментiв,

Коли ти все ж таки робив те, що хотiв,

Звичайно, вiд батькiв своїх в секретi.

Учитель. Чи забороняли вам щось батьки? Що саме? Чи порушували ви заборони? Як вам пояснювали вашi помилки?

Учитель. Дитинство - час, що повен рiзних див,

И не буде вже прекраснішого часу,

Дороги, що до школи нас вели,

Не стопчем бiльше, iдучи до класу.

Не буде вже щоденникiв, книжок,

Якi в навчаннi так допомагали.

І вже не повернути той урок,

З якого, хоч i рідко, утiкали.

Не буде настанов i мудрих слiв,

Що вчителi колись для вас казали,

Щасливий був, хто чути їх умiв.

Бо в школу їх батъкiв не викликали

Учитель. Чи цiкавилися батьки вашим навчанням у школi? Чи траплялися з вами якiсь курйознi випадки? Чи викликали батькiв до школи через вашу погану поведiнку або неуспiшнiсть?

Читець. Дитинство промайнуло, ось пора

Вiдповiдальної хвилюючої митi,

Коли з нас кожнен шлях свiй обира,

Свою стежину у дорослiм свiтi.

Дорiг чимало, вибiр нелегкий:

Куди пiти i справу яку вчити?

Як правильно вгадти, шлях який

Нам допоможе гiдно вiк прожити?!

Учитель. Чи обговорювали ви зi своїми батьками вибiр вашої майбутньої професiї? Чи прислухалися до їхнiх порад?

Читец. У кожної людини — свiй талант,

Яскраво жити вiн допомагає.

Художник хтось, поет чи музикант,

А iнший — нiби соловей, спiває.

Бажання в когось в шахи грати є,

Гербарiй хтось захоплено збирає.

У кожного захоплення своє,

Що самоствердитись допомагає.

Учитель. Якими були вашi захоплення в дитинствi? Чи пам’ятаєте, чим захоплювалися вашi батьки? Розкажiть про захоплення ваших батькiв. Чи передалися якiсь iз них вам?                   

Читець. Дититство — тiльки мить, воно втiка,

Немов пiсок з руки, неначе води

Веселого грайливого струмка,

Й десь iнший собi затишок знаходить.

Та хоч у кожного вже дiти є свої,

Батьки усе ще вас дiтьми вважають.

Живуть вони у мiстi чи в селi.

Вiд вас вони уваги так чекають!

Нiщо у свiтi не замiнить їм

Вiдвертого живого спiлкування.

Зiгрiти словом, поглядом своїм —

 Найзаповiтнiше для всiх батькiв бажання.

Почути знову безтурботний смiх,

Побачити веселi нашi очi...

Щоб кожен з вас щасливим стати мiг,

Вони благають небо днi i ночi.

Але чи часто  згадуємо ми

Про батькiвську любов, про бiль розлуки?

Що заважає нам вертатися сюди

Й частiше цiлувати їхнi руки?

Учитель. Хочу запитати в наших гостей: як часто ви вiдвiдуєте чи вiдвiдували своїх батькiв? Чи були причини, що не давали можливостi бувати у батькiвськiй оселi частiше?

Читець. Сiм’я, родина.. Цi слова святi

Пов’язуючи цiлi поколiння,

Мов сонце, сяють в вашому життi,

Поваги вимагають  i  сумлiння.

Родина - чарiвний, мiцний мiсток,

Що пращурiв з нащадками єднає.

Тонкий, але могутнiй  ланцюжок,

Завжди в усьому він допомагає.

Учитель. Як часто ви збираєтесь усiєю  сім’єю для спiльної справи, обговорення чогось чи святкування? Чи проводите ви дозвiлля разом? Як саме?

Читець. Невпинно час кудись вiд нас сплива,

 Захоплюючи наші з вами долi.

Чиєсь дитинство п’ятами кива,

 І безтурботно грає на осоннi.

 Це -  нашi дiти, вже вони iдуть

 В своє життя, на них світи чекають..

 Багато ще чого вони збагнуть,

 Та поки що час на дитинство мають.

 Що їх чека в дорослому життi?

Про те, на жаль, ніхто iз нас не знає.

Дороги їхнi будуть не прості,

Та розпач хай нiкотли не спiткає.

Учитель. Я знову звертаюся до батьків: якими б ви хотiли бачити своїх дiтей? Якими з батькіських порад подiлилися б із ними?         

Читець. Не забувайте батькiвський поріг,

Бо вiн у світi цiлому єдиний.

Для вас маяк і вiчний оберiг,

Вiн люблячий, святий i незрадливий.

Не забувайте маминих долонь,

 Любовi, що дарують її руки,

І татових ледь посивiлих скронь.

Робiть коротшими небажанi розлуки.

 Не забувайте - швидко плине час,

І хоч проблем у кожного багато,

Вони завжди  четекатимуть на нас,

Доки живi ще нашi мама й тато.

                        (Звучить запис пiснi про родину.)

• Яке дерево, такi його квiти, якi батьки, такi й дiти.

• Рад би небо до дiтей прихилити та зорями вкрити.

• Шануй батька й неньку, то буде тобi скрiзь гладенько.

• За науку цліуй батька й неньку в руку.

•  Нема того краму, щоб купити маму.

•  Все купиш, лише тата й мами - нi.

•  Доги ягнята скачуть, доки маму бачать.

• Годуй дiда на печi, бо й сам будеш там.